Зустрілись якось на вечері Хитрющий лис, тигриця і вовки. Та почали плести плітки Про те, що цар у них нікчемний, Що їм свободи не дає, А здобич всю собі бере.
Лис каже: "Ніде правди діти, З таким царем не можна більше жити! Тигрюля, стань у нас царем, Тоді ми в лісі гарно заживем!" Тигрюля згодилась, Вона давно бажала До лап прибрати все Та слушну мить чекала. Оголосили зранку звірам всім Що треба їм царя змінити І після цього стане краще жити. Дурні повірили, пішли до лева, Зламавши по дорозі всі дерева. Підмовили вовків, а ті – вояки! Завжди у бійку лізуть, забіяки. Лис також з ними залюбки Вже роздає у лапи сірники. Для того, щоб багаття в лісі розпалити Мовляв, так швидше лева можна нагонити. Не думаючи довго, ті вовки Багаття в лісі розпалили. Прогнали лева вояки, Та погасить пожежу не зуміли… Мораль моєї казочки проста: В своєму домі треба мирно жити. А як на краще хочеш щось змінити, Усім потрібно дружно працювати, А не палити чи ламати!
Ольга Горобець